Добре ім’ я краще багатства.
Батьком-матір’ ю не хвались, а хвались честю.
Аби душа чиста, а постоли нічого.
Кого почитають, того й величають.
Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.
Що по тій честі, як нічого їсти.
Совість спати не дає.
Совість гризе без зубів.
Хто знав стид, той має совість.
Страшно буває тому, в кого совість нечиста.
Сила та розум – краса людини.
Де розуму не стає, там сила добуває.
Найбільша сила в світі – терпіння.
Терпен – спасен.
Сила солому ломить.
Сильна вода греблю рве.
Без сили даремний гнів.
Не лише силою треба боротись, а й умінням.
Твердий як скеля, міцний як дуб.
Проти сили і віл не потягне.
Розум – скарб людини.
Розуму і за гроші не купиш.
Не краса красить, а розум.
Розум усе здержить, посуне й піднесе (допоможе).
Розуму – хоч лопатою горни.
«Що старше від розуму» – «Увага!».
І сила перед розумом никне.
Не силою роби,та розумом; не серцем, та обичаєм.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Береженого всяк береже.
Бережись, як огню!
Небереженого лихо стереже.
Береженого всякий береже, небереженого лихо стереже.
Сонце за гору, а він в дюру.
Не бійся, та стережися.
Мани собаку, маючи кияку.
Туди гладь, куди шерсть лежить.
Сиди, вусе, тихо, як бороду голять.
Бережи вуха, щоб не вкусила муха.
Жвавий Савка, аж шкура на йому горить.
Аж шкура говорить.
Швидкий, як мотиль.
Швидкий, і пуги не треба.
Як на шурупах ходить.
Такий жвавий, як біс уночі.
Цей і на лету хапа.
Не заспить грушок і попелі.
Занюхає ковбасу в борщі.
Живу тихо, без плюскоти.