Фабрикувати — не хліб жати.
У ремісника золота рука.
Діло майстра величає!
Усяке ді ло майстра боїться.
На всі руки майстер!
І коваль, і швець, і кравець, і на дуду грець.
Де густа рука, не треба й дрюка.
Приложи руку, бо рука не кума.
Того руки не болять, що уміють.
По роботі пізнати майстра в турботі.
Не хочеш козакувати, йди чумакувати.
Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче.
Погнало горе до моря пити.
Цупить та тягне — волики йдуть.
Кий у степу чумакам хазяїн.
Гола та Теплинський ліс, де чумаків бере біс (в межах кол. Запорожжя).
На чумака й дерево похилилось.
Чхали, чхали, та на степу і ночували (не доїхали).
Що за сон, як у головах шапка!
Як віз ламається, чумак ума набирається; а як віл пристає, то в чумака й ума не стає.
Отак чумак дочумакувався.
Но! З долини в долину та на свою Україну (поганяйлівське)!
Лата хлібом не нагодує.
Нестатки гонять з хатки.
Піду світ заочі.
Берись, синку, за свою свитинку.
Не з добра побігла з двора.
Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай.
Йти, неначе у ярмо.
Добре лежать на печі, як єсть у хаті калачі.
На здобитки, підв’язавши литки.
Підв’язуй литки, як ідеш у здобитки.
Доробився хліба, аж зійшов на діда.
Хоч торбу на плечі та під монастир!
Ломаку під руку, та й лиги!( Т а й лиги — та й хода ).
Пустив бог Микиту на волокиту.
Захочеш папки (хліба), то простягнеш лапки.
Скачи діда за кавалок хліба.
Де храм, то й ми там.
Пішечком з мішечком.
Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою.
Торба мені жінка, кий у мене братом!
Голод не свій брат.
Голод і холод — то не милі гості.
Голод — не тітка, а лютої мачухи лютіший.
Голод усього науче.
Навчить біда потіти, як нічого ся вхопити.
Навчить біда ворожити, як нічиїи вхинити.
Навчить біда ворожити, як нема що в рот уложити.
Як часто не доїси, то й святих продаси.
Голод мучить, а нужда краде.
Голод і бреше, і краде.
Голь нещадима.
Сорочки на хребті нема.
Нічим грудини прикрити.
Не до стида, як сорочки нема.
Сам голий , а сорочка за пазухою.
Терпи душа в тілі, а сорочку воші з’їли.
Одна на мені, а друга в пранні.
Одна сорочка на спині, а друга на бантині.
Пізнають хлопці і в драній сорочці.
Трясця тим багачам, що багато сороччя, а в мене одненька, та щодня біленька.
Наші діди зазнали біди.
Стережись біди, поки її нема.
Біду здибати легко, та трудно її збути.
Біда та горе увіходять пудами, а виходять золотниками.
У ворота біда на коні приходить, а пішки уходить.
Не так хутко згоїться, як біда скоїться.
Трудно вийти з біди, як каменю з води.
Біди ні продати, ні проміняти.
Біду і грім не розіб’є.
Біда біду тримає.
Горе з бідою близькі сусіди.
Як піде горе зрання, то аж до смеркання.
Тілько те є не минеться, як горенько йметься .
Казали — минеться, а воно тільки настає (горе).
Горе за горе зачепилося.
Нашого горя і сокирою н e врубаєш.
Горе не умовчить.
Мало слів, а горя річка.
Гіркий світ , як полинь, горе мені жити в нім.
Живемо добре, горя в людей не позичаємо.
Наївся лихої нужди.
Нужда навчить хліба їсти.
Боронь боже нужди, розум знайдеться.
Боронь боже нужди, то й розум загубиш.
Хто нужди не бачив, той щастя не знає .
Нужда та праця в могилу кладе.
Нужда мовчати не вміє.
Нужда й камінь точить.
Нужда і честю торгує.
Нужда закон ломить.
Бідному в житті тільки робота та скорбота.
Бідність — не порок, а велике горе.
Бідність — не порок, а гірше нещастя.
Б ідному всюди біда.
Як на ноги сп’явся, то й за працю взявся.
Працюєш, працюєш — до кривавого поту.
Не кожен, хто дбає, той і має.
Бідному все вітер в очі віє.
Частіш: хто робить,— голий ходить.
На убогого всюди капле.