Знати своє добро і в калюжі.
Ближча сорочка як свита.
Хазяїн на чуже рота роззявив.
Шкура ближче від сорочки.
Що хатка, то інша гадка.
Добре ширитися у чужому.
Чуже чужим і пахне.
З ружого свого не зробиш.
Кожному свого жалько.
Хоч гріха вкушу, а свого не облишу.
Людина людині — вовк.
В кого серце вовче, той їсть, кого схоче.
Вовк, то вовче й думає.
Вовча натура в ліс тягне.
Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.
Вовка запряжи у плуг, а він дивиться в луг.
Смирився паче вовка.
То звір, йому не вір.
Чорт йому вір, то звір: не вкусить, так зляка.
Вдача собача, натура вовча