Не хочеш козакувати, йди чумакувати.
Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче.
Погнало горе до моря пити.
Цупить та тягне — волики йдуть.
Кий у степу чумакам хазяїн.
Гола та Теплинський ліс, де чумаків бере біс (в межах кол. Запорожжя).
На чумака й дерево похилилось.
Чхали, чхали, та на степу і ночували (не доїхали).
Що за сон, як у головах шапка!
Як віз ламається, чумак ума набирається; а як віл пристає, то в чумака й ума не стає.
Отак чумак дочумакувався.
Но! З долини в долину та на свою Україну (поганяйлівське)!